11 December 2014

Домашні адреси підприємців знов у безперешкодному онлайн-доступі


Відкритий доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) на сайті ДП «Інформаційно-ресурсний центр»  має порівняно довгу історію. За кілька років уже не вперше викликає дискусії відображення в онлайн-доступі такої сенситивної інформації як “місце проживання фізичної особи-підприємця”.

Частковий доступ до відомостей ЄДР онлайн ми отримали в 2008 році. Цікаво, що питання доступу до інформації з ЄДР було врегульовано наказами Держкомпідприємництва, які так і не пройшли реєстрацію в Мін’юсті. Однак такі “дрібні формальності” не завадили їхній де-факто чинності до лютого 2011 року. На тому етапі кожен охочий міг одним кліком, анонімно і безкоштовно дізнатись місце проживання фізичної особи-підприємця. З абсолютно зрозумілих причин це викликало численні невдоволення підприємців.

2011 року накази Держкомпідприємництва було скасовано. Доступ до відомостей ЄДР в онлайн отримав регулювання Наказами Мін'юсту (“Про організацію доступу до відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” за N 2009/5 від 19.08.2011 та “Про затвердження порядку надання відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” за № 1846/5 від 14.12.2012). Ці накази не визначали місце проживання фізичної особи-підприємця як таке, що належить відображати у безперешкодному доступі. Для того, щоб дізнатись місце проживання фізичної особи-підприємця необхідно було скористатись способом отримання відомостей з ЄДР, офіційно передбаченим ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” — отримати у реєстратора паперовий витяг з ЄДР. В такому випадку інформація про запитувача інформації залишається в ЄДР, позаяк запитувач має надати державному реєстратору паспорт.

Однак нещодавній ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу” № 1206-VII від 15.04.2014 доповнив ст. 7 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” частиною другою такого змісту:

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, забезпечує на своєму офіційному сайті безоплатний доступ до відомостей з Єдиного державного реєстру, затверджує перелік таких відомостей, що необхідні для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження або місце проживання, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків, про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, про юридичних осіб - правонаступників, про відокремлені підрозділи юридичної особи, про осіб, які можуть вчиняти дії від імені особи, у тому числі відомості про розпорядника майна, санатора, голову комісії з припинення, ліквідатора, управителя майна, наявність обмежень щодо представництва, про відкриття виконавчого провадження, та забезпечує можливість пошуку відомостей щодо всіх зареєстрованих осіб, зокрема, за повним чи скороченим найменуванням, іменем, ідентифікаційним кодом, реєстраційним номером облікової картки платника податків, серією та номером паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків у передбаченому законодавством порядку), копіювання та роздрукування таких відомостей".

Відтак, по-перше, онлайн-доступ до відомостей з ЄДР вперше врегульовано законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом. По друге, місце проживання фізичної особи-підприємця наразі включено до переліку відомостей, доступних на веб-сайтах Державної реєстраційної служби України. По-третє, Закон говорить по суті лише про офіційний сайт Державної реєстраційної служби України (яким, є підстави припускати, є drsu.gov.ua), і нічого Закон не згадує про ресурс irc.gov.ua державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр». Останнє, втім, виглядає уже несуттєвою дрібницею.

На нашу думку, запроваджена стара нова практика яскраво виражає дотримання самою державою Україна вимог захисту персональних даних. Інформація про місце проживання фізичної особи-підприємця (для багатьох – не лише місце реєстрації, але реальна і єдина домашня адреса) є делікатним та вразливим атрибутом недоторканності приватного життя. Ця інформація за своїм характером призначена для обмеженого кола осіб і потребує підвищеного захисту. Те, що адреси підприємців мають бути публічно доступні в силу того, що вони підприємці — забезпечується можливістю отримати витяг з ЄДР, пред’явивши реєстратору паспорт. Але слід розрізняти, що публічний доступ в принципі і безперешкодний анонімний доступ одним кліком — це явища різні технологічно, які несуть, відповідно, відмінні юридичні наслідки.

Чекаємо на судові процеси.

18 August 2013

Як надати юридичної сили email-листуванню між контрагентами — без ЕЦП

Всупереч популярному стереотипу, досягти мети, означеної в заголовку, не є принципово складно. Виходячи з українського законодавства, для цього потрібно мати: (а) попередньо укладений "паперовий", тобто з власноручними підписами сторін, договір; (б) наявність у цьому попередньо укладеному договорі спеціальних пунктів, про які піде мова нижче.

Все це можливо на основі чинних ще із 2004 року і до сьогодні редакцій Цивільного кодексу України і Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Також, увага: мова не йде про започаткування якоїсь нової практики. Мова йде лише про введення у формальне юридичне русло тієї практики, що вже давно існує де-факто — а саме, узгодження та/або вирішення юридично значущих питань (у найширшому сенсі цього вислову) шляхом email-листування.

Наприклад, вам потрібно сповістити 1000 контрагентів про зміну вашого статусу платника податків або про зміну банківських реквізитів. Звичайно, можна надіслати 1000 паперових листів, витративши на це дві пачки паперу і відповідну вартість відправлення паперової пошти. Але цілком можливо і закріпити у вашому початковому договорі інший механізм — який буде і не менш легальним в розумінні Цивільного кодексу та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», і напевно не менш адекватним для заданих цілей, враховуючи практичний рівень пов’язаних ризиків.

Для цілей цього Договору, якщо прямо не застережено інакше, лист електронною поштою, що його надіслано з контактної адреси однієї Сторони на контактну адресу іншої Сторони та підписано уповноваженим представником Сторони-відправника, вважається належною і достатньою формою письмового повідомлення (сповіщення).
Сторони погодили такі контактні адреси:
[Сторона А]: alex@kharchenko.нет.юа
[Сторона Б]: ________@___________________

Сторони погоджуються використовувати та визнавати, для цілей письмових повідомлень (сповіщень) електронною поштою, електронний підпис у форматі “[похила риска] [ім'я та прізвище уповноваженого представника Сторони][похила риска]” як належний аналог власноручного підпису. Зразки відповідних аналогів власноручних підписів наведено нижче:
Для [Сторони А]: "/Олександр Харченко/"
Для [Сторони Б]: "/_______________________/"

Наведений вище приклад формулювань містить базу — необхідний мінімум.

Далі, ймовірно, сторони матимуть бажання використовувати email не лише для повідомлень в одному з вузьких сенсів слова (тобто, сповіщень), але і для узгодження окремих умов договору, що, як правило, так чи інакше, мають форму додатків до основного тексту договору, і до того ж, можуть бути динамічними за своєю природою — як-то, наприклад, технічного завдання (або зміни до вже чинного ТЗ) програмісту за договором про створення програмного продукту.

Відтак, мова може йти про банальне вчинення двостороннього правочину шляхом обміну листами, у цілковитій відповідності до ЦК. Треба зауважити, ЦК також не заперечує можливості обміну "документами"; але, з причин, детально викладених раніше, ми відмовимося від спекуляцій із терміном "документ", включно із усіма можливими до нього прикметниками. Користаючи з щедрої нагоди, продовжимо скромну експлуатацію терміну "лист електронною поштою". Формулюючи наш "розширювальний" пункт, пам’ятаємо про адекватність цілям і врахування практичного рівня пов’язаних ризиків, а тому експліцитно обмежуємо обсяг умов договору, узгодження та/або зміна яких може вчинятися шляхом email.

Загальний нарис:

Сторони домовилися, що подальше узгодження та/або зміна умов цього Договору стосовно [__описати__] може вчинятися шляхом обміну листами електронною поштою, до форми яких застосовуються вимоги до форми письмових повідомлень (сповіщень), викладені в пп. ____ цього Договору. Сторони визнають та підтверджують взаємне розуміння того, що зазначений спосіб обміну листами застосовується виключно для вчинення правочинів, прямо зазначених у цьому пункті.

Нарешті, зважаючи на делікатність теми, додамо — як опціональний, але сильно рекомендований — ще один пункт, "безпеково-ідеологічний". Наприклад, subject to бесконечная обработка напильником, такий:

Сторони визнають існування і підтверджують взаємне розуміння, як універсальних, так і специфічних, ризиків, пов’язаних із безпекою вчинення правочинів, як із використанням паперових носіїв, так і за допомогою електронних засобів зв’язку, зокрема, але не виключно, пов’язаних із встановленням цілісності та справжності листів електронною поштою, надісланих та засвідчених згідно із цим Договором. Сторони оцінюють взаємний відповідальний вибір засобів, використовуваних для вчинення правочинів згідно із цим Договором, як адекватний цілям та логіці відповідних стосунків між Сторонами і як такий, що належним чином відповідає характеру і ступеню відповідних ризиків. Кожна Сторона зобов’язується докладати усіх розумно потрібних організаційних та технологічних зусиль для унеможливлення доступу інших, ніж уповноважених, осіб до відповідних облікових записів електронної пошти.

May cosmos be with you. Treat it wisely.


Special credit Андрію Сучику (GlobalLogic Ukraine) за конструктивну критику та ідеї щодо вдосконалення більш ранніх версій цього механізму.

Застереження: інформація, що міститься у цьому блогу, надається лише для загальних інформаційних цілей і не може замінити індивідуальну та відповідальну юридичну підтримку.

Якщо ви вважаєте цей блог цікавим та/або корисним достатньо для матеріальної подяки автору, ваші біткойни радо приймаються за адресою 1F2W5JTCXqqyxW4cWJp5cuFo1FFGFY1XHR

02 August 2013

exactly why WebMoney[UA] fails to make a point

"Права вимоги повернення депозиту відрізняються від електронних грошей способом використання. Відповідно до пункту 1.3 Положення про електронні гроші в Україні, електронні гроші приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами. Пунктами 3.3 — 3.5 цього положення передбачено, що електронні гроші використовуються як засіб розрахунків для платежів (внаслідок цього грошові зобов’язання припиняються виконанням). Права вимоги переуступаються, а не використовуються як засіб платежу: Товариство, інші юридичні та фізичні особи вчиняють купівлі-продажу прав вимоги (при цьому грошові зобов’язання не припиняються виконанням, а навпаки виникають або змінюються у інших набувачів прав вимог), міни та інші правочини, що відповідають законодавству."

Науково-правова експертиза щодо діяльності WebMoney Transfer. Інститут держави і права Національної Академії наук.

Експертну орфографію та пунктуацію збережено. Акценти грубим шрифтом мої.

Внимание, вопрос:

"грошові зобов’язання ..." — ЧИЇ перед КИМ?


P.S.: якщо ви вважаєте цей блог цікавим достатньо для матеріальної подяки автору, ваші біткойни радо приймаються за адресою 1F2W5JTCXqqyxW4cWJp5cuFo1FFGFY1XHR

01 July 2013

Моя критика законопроекту про електронну комерцію

1. essential, must know:

— з чинного на сьогодні законодавства, належне юридичне оформлення електронної комерції фундаментальним чином блокує стаття 6 Закону про електронні документи та електронний документообіг (зокрема, її частина четверта), у якій ідеться про застосування "простих" (не-ЕЦП) електронних підписів;

— законопроект 2306а не вносить жодних змін до статті 6 вказаного закону, залишаючи її у чинній редакції; специфіка формулювань у тій статті така, що за відсутності до неї змін, будь-які редакції майбутнього закону про електронну комерцію матимуть своїм ефектом поглиблення юридичних колізій і непорозумінь у застосуванні електронних підписів; відповідно, на найфундаментальнішому рівні нівелюються прогресивні концепції законопроекту;

— законопроект містить деякі зміни до чинних положень, зокрема, Цивільного кодексу, які є (а) косметичними по суті; (б) некоректними з формальної точки зору; (в) зайвими. Про те, яку із чинних норм насправді потрібно змінити, я вже наголосив вище.


2. hardcore, read more:

Порівняльні таблиці, багато тисяч знаків, конкретні пропозиції та коментарі по пунктах.

Окрім іншого, пропоную радикально відмінну редакцію однієї зі статей, що я її вважаю ключовою в усьому законопроекті — "про підпис" (ст. 12).

Make tea, then love, then tea.

17 January 2013

30-01-2013 Winter IP School

На сайті http://www.wips.kiev.ua якісь люди анонсують, цитую, "Олександр Харченко поділиться знаннями про домени".

Підтверджую, запрошую.

30 січня, середа, 17:00—20:00. КМБШ, аудиторія 410. Організатори будуть дуже вдячні за попередню реєстрацію на сайті.

UPD: як повідомили організатори, стільки людей ся записало до Зимової школи, що аудиторії КМБШ не витримають. Тому буде стара добра і чучуть легендарна аудиторія 4-100. Дивимось прогноз погоди і сподіваємось на обіцяний організаторами гарячий чай, аби Зимова школа в 4-100 не була надто Зимною. Знайти, як знайти 4-й корпус Могилянки, в якому далі треба буде знайти аудиторію 100 — можна тут.

14 January 2013

black russian kokyu ho

Вот умер Аарон Шварц. В пятницу ночью.
Клиент для VC был не очень. Такие дела.
В изданьи AIN о том потребить нет ни строчки.
Знаем, что «Sokol.ua» посещали инспекторА,
Каменты бурлят от мысли заключать договорА.
О нет, разговорные черты
Вполне легитимны помочь нам,
Коль речь о публичных офертах. А впрочем,
Как надо — скажут инвесторА.

25 December 2012

бULA.зUA історія

Занятнейший домен этот ula.ua, я вам скажу. В жарком-жарком июле 2010 года, когда украинские горожане задыхались в аномальном пекле, когда ярким пламенем в разгаре пылали баталии вокруг google.ua — домен ula.ua привел к решению по, можно сказать, доменному спору — не будучи при этом, что примечательно, как домен зарегистрированным. Это такая особая категория доменных споров, существующая наверно только в Украине: судились неудавшиеся регистранты против Хостмастера. Особой занятности делу добавляет то, что истцом выступала Ассоциация "Украинский правовой альянс", но даже такая, можно сказать, крепость юридической мысли — пала против железобетонно устаканенной Хостмастером практики регистрации доменов второго уровня исключительно по совпадению с охраняемым элементом словесной части товарного знака.
Для тех, кто в теме об истории разных оценок, разными судами в разные годы, юридического статуса правил домена .UA, отметим: решение по ula.ua — это такое решение, где суд буквально и дословно сказал одновременно, что правила от ХМ — это и "акт отдельного юридического лица", и "обычай (ст. 7 ГК Украины)". Приобретшая позднее популярность интерпретация "правила есмь приложение к договору" в этом решении также имплицитно присутствует с упоминанием Регламента, но дальше тема особо не раскрыта.
А так в том решении о несостоявшейся регистрации ula.ua ни черта интересного, собственно, и нет. Вот хотела ассоциация юристов красивый домен — а сказали им, мол, нет уж, надо было не жмотиться, когда торговую марку регистрировали, и по украинскому обычаю в словесную оной часть запихнули все что можно. Хоть и процитировал суд опасную такую, неоднозначную, часть третью статьи 418 ГК — но не стал, в общем, Хозяйственный суд города Киева замахиваться на славный пункт 3.2 всей мощщой своего логического аппарата — оно ему надо? Ну есть себе правила, ну sunrise, ну и приятно слышать, что солнышко встает.
Вот такие пирожки-то, с ливером-то, и с горохом. Хотя теперь — кто знает, быть может, отдай в 2010 году Хостмастер по доброй воле тот домен Ассоциации "Украинский правовой альянс" — благодарные юристы бы и сайт забабахали какой благопристойный, почопорнее да пореспектабельнее, чем вот это вот "Авторское право как узаконенное мошенничество" — нет, ну вы представляете? О времена, о нравы.
А так вот прошло время, улеглись судебные страсти, обосновался, как ни в чем не бывало, на спорном некогда домене почетный юрист товарищ Сосновский — и публикует нынче разные колючие статьи о "принудительном государственном администрировании доменов первого уровня в Украине". Да там же и о "не до конца понятной правовой природе" Правил .UA не умалчивают, подлецы! И это, причем, на ресурсе-то, посвященном авторскому праву (!), перепечатка из журнала "Интеллектуальная собственность" без указания автора статьи (!!), да еще и без тени смущения, что в тексте статьи из такого-то респектабельного издания — копипаст на копипасте сидит из интернетных студенческих рефератов.
В общем, занятнейший домен этот .ua, я вам скажу.

23 December 2012

...но это все равно Windows!

З інтерв’ю п. Семиноженка ми дізнаємося про термін "масштабированность".

"Это общепризнанный мировой тренд"!

Но нет, мы не смеемся, подобно многим в этой стране, над власть имущими. Мы тех, кто смеется, оплакиваем.

20 December 2012

Part Five

Really, How'd It Get This Way?

2003 року Верховна Рада і Президент України з повним розумінням предмету і ситуації офіційно затвердили точку зору, що електронний підпис — обов’язковий реквізит електронного документа. Одночасно із тим Верховна Рада і Президент України недвозначними дефініціями термінів засвідчили своє розуміння нетотожності понять "електронний підпис" і "електронний цифровий підпис".

Весь Епос про Оферту бере витоки із останнього абзацу статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (що ми його тут для скорочення позначаємо "ЗаПЕлДЕлД"):
"Використання інших [крім ЕЦП — О.Х.] видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах".

Це ми з вами вже проходили, про договірні засади, зокрема, і до чого така конструкція призводить загалом.

Цивілізованим шляхом поладнання ситуації було би внесення змін до ЗаПЕлДЕлД, які би дозволяли використання простих ЕП в сеґменті B2C, адже [принцип пропорційності aka ціна питання]. Цю думку досить добре розписав шанований колега Вадим Шестаков у статті, яка була надрукована в "Юридичній газеті" ще на початку 2010 року (на превеликий жаль, онлайновий архів Юр.Газети зійшов на незрозумілі пси, але якщо комусь із читачів цікаво мати приватну копію, будь ласка, звертайтесь; про цю статтю ми ще згадаємо).

Культура українська масова правова та інформаційна (див. "5 інтерпретацій") цивілізований шлях унеможливили. У роялі тихо плавають шпроти Оргія бездуховності триває.


So What?

Епос про Оферту має безпосередній і фундаментальний стосунок, зокрема, але не виключно, до:
  • авторського права в цифровому середовищі:
    • FOSS-ліцензій загалом і епопей з роздрукуванням лінуксових ліцензій для контролюючих органів зокрема;
    • наївних спроб легалізувати в України creative commons;
  • персональних даних;
  • впровадження uaDRP;
  • і взагалі-то до всієї "електронної комерції".

Історія з ПД вартує окремої уваги. У 2011 році, коли закон про zpd ЗНЕНАЦЬКА набув чинності, спочатку Трайфл в .dp.ua, а за ним і Хостмастер закрили к чортям хуіси, ібо страшно. Потім почалися лобіювання дивних законопроектів. Тим часом новостворена державна служба ZPD разом із Мін’юстом намагалися вигадати, як же бути з отриманням згоди і прочая — аби й "нормативки"(с) какбэ дотримуватися, і не здіймати великий шурхіт у й без того стурбованій країні. Коротше, як зробити все можливе і неможливе, аби не піти простим і концептуально правильним шляхом внесення змін до одного-єдиного неадекватного абзацу ЗаПЕлДЕлД.

Чому, спитаєте ви? Чому вся ця маячня коїться в Україні вже десять років, замість внесення змін до однієї нещасної статті закону, яка би вирішила всі проблеми? Відповідь: мєждусобойчікі, які в цій країні становлять т.зв. "еліту", страшенно звикли пи говорити набагато більше, ніж читати. Я кажу — хоча б читати, навіть не думати — але ж і не читають. А пам’ятаєте, нещодавно я К’єркегора цитував? Вічні слова.

Служба ЗПД намагалася і частково успішно прикрила свою п’яту точку через Типовий порядок обробки ПД. Як ми вже звертали увагу, спочатку у проекті, поданому на затвердження Мін’юсту, фігурував чудний пункт 2.4 з особливо неперевершеним підпунктом (в):
"2.4. Формами надання згоди суб’єкта персональних даних є: 
а) документ на паперовому носії з реквізитами, що дає змогу ідентифікувати цей документ та фізичну особу. Добровільне волевиявлення суб’єкта персональних даних засвідчується його підписом б) електронний документ, включаючи обов’язкові реквізити документа, що дають змогу ідентифікувати цей документ та фізичну особу. Добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних засвідчується електронним підписом суб’єкта персональних даних;  в) відмітка на електронній сторінці документу чи у електронному файлі, що обробляється в інформаційній системі на основі документованих програмно-технічних рішень, які, в свою чергу:  - не дозволяють обробку персональних даних до того часу, поки суб'єкт персональних даних не виконає дії, що підтверджують надання ним відповідної згоди;  - забезпечують реєстрацію дій суб’єкта персональних даних та цілісність протоколів реєстрації таких дій."

Такі чоткі і зрозумілі расклади чудово влаштовували хлопців із служби ЗПД — але Мін’юст не міг піти на затвердження настільки відвертого похерювання Цивільного кодексу і того ж самого ЗаПЕлДЕлД. Тому в остаточно прийнятій редакції Типового порядку маразм зробили суттєво більш завуальованим:
"2.5. В інформаційній (автоматизованій) системі, де обробляються персональні дані, може здійснюватись реєстрація, зокрема:
... факту встановлення ознаки "Підтвердження надання згоди на обробку персональних даних у базі персональних даних" за допомогою управляючих елементів веб-ресурсів володільця або розпорядника бази персональних даних, інтерфейсів користувача програмного забезпечення;"

Законопроекти

На початку 2010 року було подано три законопроекти "Про електронну комерцію", робота над якими згодом була об’єднана на базі проекту, що отримав номер 6086. За майже 3 роки Законопроект 6086 був прийнятий у першому читанні, після чого пройшов ще одну ітерацію комітетської кухні, перед тим як бути успішно злитим к чортям минулого тижня, а саме 12.12.2012. Красіво, да.

Одразу відкину тут і зараз виклад предметного аналізу самого проекту — бо то є мегатонни букв: три законопроекти, один взято за основу і перероблено в четвертий, до кожного ще пояснювальні записки — ви ж розумієте, це окремий епос в епосі, а на сьогоднішній день вже етап історії, завершений какбэ нічим. Тому сам(і) проект(и) в межах цієї публікації я навіть не чіпатиму предметно. Але в межах цієї публікації нам це і не потрібно. Обмежимося загальним зауваженням, що законопроект 6086 у найкращих своїх місцях, редакціях, варіаціях та інкарнаціях фрагментарно містив натяки на чимало прогресивних бачень, хоча й зі страшенно, люто, бєшено, перевантаженою структурою термінології. Законопроект не містив змін до ЗаПЕлДЕлД, але залежно від редакції його остаточного прийняття, можна було би спекулювати, наскільки Епос про Оферту був би розрулений до світлого майбутнього, чи то зарулений ще далі в гаплик. Питання поставало би, чи достатньо новий закон містить термінологічного мєсіва для того, аби скасувати дію останнього абзацу статті 6 ЗаПЕлДЕлД суто в силу свого пізнішого прийняття та/або спеціального характеру норм. А для ілюстрації, що за мєсіво там відбувалося, нам вистачить кількох звернень не до самих законопроектів, а лише до супровідних документів.

Коли я говорю про культуру українську правову та інформаційну, одразу згадую зауваження із Висновку науково-експертного управління ВР до законопроекту 6086. Після прийняття законопроекту у першому читанні (текст, для справкі), науково-експертне управління розродилося коментарем дослівно таким:
"Зміст терміну «електронний цифровий підпис» у ст. 1 проекту є компіляцією з визначення змісту відповідних термінів, що містяться в Модельному законі про електронну торгівлю та в ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис». При цьому визнання перерахованих у частині 5 ст. 8 проекту (зміст якої співпадає з частиною 5 ст. 6 Модельного закону) способів фіксації й відображення вираження волі сторони правочину електронним підписом не відповідає Закону України «Про електронний цифровий підпис», який не передбачає прирівнювання до електронного підпису якихось інших засобів фіксації волевиявлення особи."

"Вик.: І.В.Зуб, О.А.Шевченко", країна повинна знати своїх героїв. Да, працівники науково-експертного управління дійсно завантажені конвеєром із продуктів життєдіяльності дупутатів, і платять їм напевно не дуже багато. Да, вони для аналізу перечитали і навставляли посилань на купу документів, всякі Модельні закони і Директиви ЄС, і на тому спасибі. Так, Верховна Рада — це парламент-графоман. Так, проблема в системі. Але авторів усе-таки варто знати поіменно і в обличчя. Адже вони просто роблять свою роботу.

Вищенаведений коментар складав собою клінічний абсурд. Для початку, у статті 1, на яку панове посилаються, "аналізованого" проекту — ну взагалі повністю відсутній термін «електронний цифровий підпис». Стаття 1 тащємта називалася "Мета й сфера застосування закону". Заголовок "Терміни й визначення" мала стаття 3 проекту. Але у статті 3 теж не було терміну «електронний цифровий підпис». Там був термін "електронний підпис". Просто "електронний підпис". Для останнього терміну передбачено чорним по білому окрему дефініцію — щоправда, за прикрим збігом, в законі про ЕЦП — і так само там чорним по білому зазначено в преамбулі, що закон про ЕЦП регулює ЕЦП і не стосується інших видів ЕП. Спродуковану експертами конструкцію "закон про ЕЦП не передбачає прирівнювання до ЕП якихось інших засобів фіксації волевиявлення особи" можна роздрукувати і повішати в рамочъку. А що Хармс? Хармс відпочиває.

Коментар НЕУ є феєричною маніпуляцією і блуканням в трьох соснах. Я припускаю, що або науково-експертне управління ненав’язливо лобіювало інтереси ЕЦП-бізнесу, ТА/або виконавці цього перлу, крім проблем із логікою, клінічно не розуміють написаного чорним по білому і в законі про ЕЦП, і в ЗаПЕлДЕлД, на рахунок різниці між ЕП і ЕЦП. КО зауважує, що це має стосунок до Блуду № 5.

До речі, із цим висновком НЕУ пов’язана занятнєйшая історія. Документ, що містив висновок науково-експертного управління до версії законопроекту-2010, було знято із сайту законопроектів... з підміною цього документу висновком до версії-2011. Аби ви краще розуміли, про що йдеться, на сайті законопроектів зберігаються ВСІ версії як законопроектів, так і пояснювальних записок, так і зауважень НЕУ, і т.д. У кожного документа є свій унікальний ідентифікаційний номер, в даному разі — 175095. У 2011 році експерти з науково-експертного управління тупо підклали doc_175095, знявши з очей світу той шедевр, який вони написали спочатку (і з чого б це?). При цьому експерти або не подумали, або ж врешті піпл успєшно схаваєт, що нумерація документів іде в простій хронологічній послідовності, і ID зауважень_НЕУ-2011 не міг складатися з цифр 175095, бо вже ID доопрацьованого законопроекту-2011, який какбэ хронологічно передує "доопрацьованому" висновку НЕУ — 191216. Це такоє, мєлкіє пакості в пєсочніце, але все ж ми про культуру.

Отже, законопроект було доопрацьовано, а офіційний перелік авторів законопроекту суттєво розширився, поповнившись кількома чільними представниками ІнАУ і здобувачами наукових ступенів. При цьому, зокрема, чарівно стала виглядати оновлена пояснювальна записка — у версії 2011 року вже з'явилися (тадамм!) посилання на ст. 207 ЦК і ст. 6 ЗаПЕлДЕлД. Щоправда, важко сказати точно, чи то зрушення у версії пояснювальної записки 2011 року пов’язані із розширенням власного розуміння авторів, чи то із вже згаданою статтею Вадима Шестакова, яку нарешті хтось із авторів прочитав. Річ у тім, що пояснювальна записка містить копіпастом — трохи переробленим, але настільки недбало і поверхнево, що джерело очевидне — абзаци зі статті колеги Шестакова, і без жодних посилань. Да, шановні експерти і здобувачі наукових ступенів, це ми про культуру.

Сам проект, перероблений у версії 2011, виглядав уже не настільки чарівно. На рівні базової термінології, крім того, що продовжувалися з 2010 року такі прекрасності як "електронний правочин”, додалися ще більш закручені конструкції типу "ЕЦП або аналог власноручного підпису”.... але так-так, я обіцяв законопроект предметно не чіпати.

Висновок науково-експертного управління і цього разу перевершив усі здобутки авторів проекту:
"Згідно з абзацом другим частини 1 ст. 207 ЦК України при укладенні правочину за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв‘язку правочин вважається таким, що укладений у письмовий формі. Разом з тим, згідно з ст. 208 ЦК України обов’язкова письмова форма правочину вимагається лише у певних випадках, при цьому недотримання письмової форми тягне за собою недійсність правочину. 
Виходячи з наведеного, пропонуємо в проекті зазначити, що електронний цифровий підпис застосовується у випадках, коли правочин відповідно до ЦК України повинен мати письмову форму, а її недотримання має наслідком недійсність правочину. В інших випадках має дозволятися застосування аналогу власноручного підпису."

Як на мене, після усього пройденого, коментарі вже зайві. Лишається тільки сесть и заплакать.

12.12.2012 законопроект 6086 було відправлено на свалку історії. Що ж, це напевно означає — то лі єщо будєт. Крєпітєсь, любі друзі.